Wierzymy w zwycięstwo Ukrainy. Jak żyje Kowel w czasie wojny | Ми віримо в Перемогу України: як живе Ковель під час війни
Do Kowla trafiło około stu tysięcy osób, które przez okupację musiały opuścić swoje domy. W szkołach i przedszkolach w jak najkrótszym czasie rozstawiono tysiące miejsc do spania i zorganizowano wyżywienie.
Do naszego miasta przyjeżdżało kilka pociągów ewakuacyjnych dziennie. Ludzie trafiali do nas strasznie zmęczeni, przestraszeni. Mieszkańcy Kowla dokarmiali ich i zapewniali im ciepło. Później większość z ewakuowanych wyjeżdżała za granicę.
Na stałe Kowel przyjął w sumie ponad pięć tysięcy przesiedleńców. Zapewniamy im wszystko, czego potrzebują: żywność i zestawy higieniczne, pomoc w przesiedleniu oraz zajęcia arteterapeutyczne.
Podczas wojny trudno zachować nadzieję. Siłę do dalszego działania dają nam wiara, ukraińska siła ducha i pomoc naszych przyjaciół, często z naszych miast partnerskich. 24 lutego zaczęliśmy odbierać od nich telefony. Pytali jaka pomoc jest nam potrzebna, zapewniali nas, że są z nami, że w nas wierzą. Mówili: „trzymajcie się, Ukraina wygra. Dużo ciepłych słów i fraz wsparcia. Każda rozmowa kończyła się wysyłką darów. Nasi przyjaciele w Polsce, Litwie i Niemczech udzielili też schronienia Ukraińcom. To moment, w którym zaufanie to nie tylko słowa, ale konkretne działania.
Zagraniczni partnerzy, miasta partnerskie Kowla, w tym Brzeg Dolny, nieustannie nas wspierają. Organizują akcje charytatywne i zbiórki. Rozmawiają o Ukrainie i Kowlu podczas sesji rad miejskich.
Tetiana i Jurij Streczeny z Kowala odebrali już dziesięć ładunków humanitarnych z Brzegu Dolnego. Mówią, że burmistrz Paweł Pirek osobiście pomaga załadować busy.
W Brzegu Dolnym również wiele osób angażuje się w wolontariat. Wspólnie zbierają fundusze, potrzebne produkty, lekarstwa, ubrania – wszystko, czego Ukraina dzisiaj potrzebuje.
Liceum nr 11 w Kowlu, przy wsparciu partnerów z Brzegu Dolnego, uruchomiło produkcję ładowarek dla Sił Zbrojnych, które działają dzięki energii słonecznej. Na froncie często nie ma możliwości ładowania telefonów komórkowych, krótkofalówek, powerbanków z sieci energetycznej. Pracownicy i uczniowie Liceum zebrali pokaźną kwotę pieniędzy, która jest przeznaczona na zakup paneli fotowoltaicznych, dronów i starlinków. Polscy przyjaciele na czele z Jakubem Łukojko pomagają w ich zakupie, a Jurij i Tatiana dostarczają je na Ukrainę.
Wiemy, że w pierwszych miesiącach wojny Brzeg Dolny przeznaczył dla uchodźców z Ukrainy hotel, który znajduje się w kompleksie sportowym miasta. W miejscowym liceum dyrektor Aleksandra Cholajda-Miłkowska wraz ze swoim zespołem zorganizowała klasę przygotowawczą dla dzieci ukraińskich. Dzięki temu z łatwością zintegrowali się z polskimi rówieśnikami i kontynuowali naukę.
W rozmowie z burmistrzem Kowla Ihorem Czajką burmistrz Paweł Pirek zapewnił, że mieszkańcy Brzegu Dolnego wspierają nas i są gotowi do pomocy jak w pierwszych dniach wojny, że czekają na nasze zwycięstwo i bardzo chcą, żeby mieszkańcy Kowla i Ukrainy jak najszybciej mogli ponownie żyć w pokoju. Cała społeczność Kowla dziękuje wam za pomoc w przetrwaniu.
Od pierwszych dni wojny Kowel stał się także miastem wolontariuszy. Mieszkańcy Kowla wspólnie tkali sieci kamuflażowe i zbierali żywność dla wojska, dostarczali na front samochody z lekami, środkami higienicznymi i żywnością, organizowali jarmarki charytatywne i zbierali fundusze dla Sił Zbrojnych Ukrainy.
Nasze dzieci sprzedają swoje zabawki, aby pomóc obrońcom. Wszyscy pracują na rzecz zwycięstwa, wszyscy wspierają armię ukraińską najlepiej jak potrafią.
Przez cały ten czas miasto można nazwać tylko warunkowo bezpiecznym. Jesienią Kowel został dwukrotnie trafiony pociskiem. Wróg zniszczył obiekt energetyczny, ale nasi dzielni strażacy z narażeniem życia i zdrowia ugasili straszny pożar. Od dwóch miesięcy prąd jest dostarczany zgodnie z harmonogramem, choć są dni, kiedy ludzie muszą żyć bez światła.
Wbrew wszystkiemu w jedenastym miesiącu wojny Kowel żyje i pracuje. Ale każde dziecko wie, że jak zawyje syrena, to trzeba wziąć plecak alarmowy i zejść do schronu. W piwnicach naszych przedszkoli i szkół jest wszystko, czego potrzebujemy – od biurka po łóżko. A także zapasy wody, ciastek i ciepłych rzeczy. Czasami dzieci mają tam lekcje, śpiewają ukraińskie piosenki. Chcemy wierzyć, że te niepokojące wspomnienia z dzieciństwa wkrótce odejdą w przeszłość i zastąpią je szczęśliwe dni pokoju w Ukrainie. Kowel nigdy nie widział tyle smutku i łez. Najtrudniejszą rzeczą, jaką trzeba dziś przejść, jest pochowanie naszych chłopców, którzy bohatersko zginęli na froncie. Ludzie klękają, oddając im ostatni hołd.
W ciągu roku zmieniliśmy nasze poglądy, jeszcze bardziej zaczęliśmy cenić nasz język, kulturę, tradycje, naszego rodzimego Ukraińca. Zmieniliśmy nazwy ulic, które przypominały nam o „sowieckiej” przeszłości, przestaliśmy słuchać rosyjskiej muzyki, pozbyliśmy się ich książek. Staliśmy się inni. Dziś niebiesko-żółtą flagę można znaleźć na banerach i witrynach sklepowych, na domach, samochodach i w rękach dzieci. Jeszcze zeszłej zimy snuliśmy plany, marzyliśmy, denerwowaliśmy się drobiazgami. A dzisiaj rozumiemy, że to wszystko nie jest aż tak ważne. Chcemy tylko jednej rzeczy – zwycięstwa.
Ukraina to silne państwo, które desperacko walczy o swoją przyszłość! Zwycięstwo na pewno będzie nasze. Dziękujemy wszystkim naszym miastom partnerskim.
Через Ковель проїхало біля сотні тисяч людей, які були змушені залишити свої домівки через окупанта. У школах, дитсадках у найкоротші терміни розгорнули тисячі спальних місць, налагодили харчування.
Наше місто приймало по кілька евакуаційних потягів в день. Люди прибували страшенно втомлені, налякані. І ковельчани взялись їх нагодувати, обігріти. Згодом більшість з них вирушили за кордон.
Ковель же прийняв понад п'ять тисяч внутрішньо переміщених осіб. Їх у нас забезпечують всім необхідним: продуктовими та гігієнічними наборами, допомагають з розселенням, проводять заняття з арт-терапії.
У цих буднях війни важко втриматися за надію, і тільки віра, сила духу українців, допомога наших друзів, небайдужих людей дають сили рухатись далі. І багато в чому це завдяки нашим містам-партнерам. 24 лютого стали надходити дзвінки від братніх міст: яка потрібна допомога, ми з вами, ми віримо у вас, тримайтесь, Україна переможе. Скільки добрих слів, скільки важливих фраз підтримки. Кожна розмова завершувалась відправленням благодійних вантажів. А ще наші друзі у Польщі, Литві, Німеччині прихистили українців. Це той момент, коли довіра – не просто слова, а конкретні дії. Доброчинні акції, збір коштів, сесії присвячували Україні і нашому Ковелю. Іноземні партнери, міста-побратими Ковеля, серед яких Бжег Дольний, не втомлюються підтримувати нас. Уже десять гуманітарних вантажів з Вашого міста доставили у Ковель Тетяна та Юрій Стречени. Вони розповідають, що бургомістр Павел Пірек особисто допомагає завантажувати буси. Знаємо, що у Бжегу Дольному теж дуже багато людей займаються волонтерством. Вони об’єднались в команду, збирають кошти, продукти, ліки, одяг – все те, що потребує сьогодні Україна.
За підтримки партнерів з Бжегу Дольного в Ліцеї №11 м. Ковеля вдалось налагодити виготовлення зарядних пристроїв для ЗСУ, які працюють завдяки сонячній енергії. На фронті досить часто немає можливості підзарядити від електромережі мобільні телефони, рації, повербанки. Працівники та учні Ліцею зібрали значну суму грошей, за які купують сонячні панелі, дрони, старлінки. З їх придбанням допомагають польські друзі на чолі з Якубом Лукойко, а Юрій і Тетяна доставляють їх в Україну.
Нам відомо, що готель, який знаходиться у спортивному комплексі вашого міста, в перші місяці ви віддали для потреб українців. У місцевій гімназії директор Олександра Холайда-Мітковська разом зі своїм колективом організували підготовчий клас для українських дітей. Завдяки цьому вони легко адаптувались до колективів польських класів і продовжують навчання.Бургомістр Павел Пірек у розмові з мером Ковеля Ігорем Чайкою запевнив, що мешканці Бжега Дольного, як і в перші дні війни, підтримують нас, готові допомагати, чекають нашої Перемоги та дуже хочуть, щоб якнайшвидше Ковель та Україна жили у мирі. Дякуємо Вам від всієї Ковельської громади, що допомагаєте нам вистояти. Ковель теж з перших днів війни перетворився на місто волонтерів. Ковельчани разом взялись плести сітки для армії, збирати продукти для військових, передавати автомобілі медикаментів, засобів гігієни, продуктових вантажів на передову, організовувати благодійні ярмарки та збирати кошти для Збройних Сил України. Наші діти продавали власні іграшки, аби допомогти захисникам. Всі працюють на Перемогу, кожен, як вміє, як може, підтримує українську армію.
Весь цей час місто можна назвати лише умовно безпечним. Восени наш Ковель двічі зазнав ракетного удару. Ворог зруйнував об'єкт енергетики. Наші мужні вогнеборці, ризикуючи своїм життям та здоров'ям, ліквідували жахливу пожежу. Втім, уже два місяці ми отримуємо електроенергію за графіком. Бувають дні, що люди живуть без світла взагалі.
Наперекір всьому на одинадцятому місяці війни — наш Ковель живе і працює. І тепер кожна дитина знає: якщо звучить сирена, потрібно брати тривожний рюкзак і спускатися в укриття.
У підвалах наших садків і шкіл є все необхідне: від парти до ліжка, якщо йдеться про садочок. А ще запаси води, печиво та теплі речі. Часом діти там проводять уроки, співають українських пісень. Хочеться вірити, що ці тривожні дитячі спогади скоро залишаться у минулому. А їм на зміну прийдуть щасливі дні у мирній Україні. Ковель ще не бачив стільки горя та сліз. Найважче, що доводиться сьогодні переживати — хоронити наших хлопців, які героїчно загинули на фронті. Люди навколішки зустрічають Героїв, віддають їм останню шану.
За останній рік ми змінили свої погляди, стали ще більше цінувати свою мову, культуру, традиції, своє рідне — українське. Ми перейменували вулиці, які нам нагадували про “радянське” минуле, перестали слухати російську музику, позбавились їх книг. Ми стали іншими.
Синьо-жовтий стяг сьогодні можна зустріти на банерах та у вітринах, на будинках, автомобілях та у дитячих руках.
Ще минулої зими ми будували плани, мріяли, засмучувалися через дрібниці. А сьогодні розуміємо: все це так неважливо, і хочемо тільки одного — Перемоги. Україна — сильна держава, яка відчайдушно бореться за своє майбутнє! Перемога неодмінно буде за нами. Спасибі усім нашим містам-партнерам.
